Коли моя Віка вперше переступила поріг ліцею у 5 класі, я бачила перед собою маленьку дівчинку, яка ще тільки шукає себе. Сьогодні, коли вона закінчила 11 клас і стоїть на порозі студентського життя, я бачу зовсім іншу людину — впевнену, дорослу, цілеспрямовану. І в цьому є величезна заслуга ліцею. Тут до дітей ставилися не як до учнів за списком, а як до особистостей. Багато уваги приділяли навчанню, з поясненнями, підтримкою, вірою в кожного. Вчителі не просто давали знання, вони готували до життя, до вибору професії, до вступу в університет, до мовного іспиту. І сьогодні я можу сказати: ліцей справді підготував мою доньку до її майбутнього. Але найцінніше — це атмосфера. Найкращі друзі. Постійні екскурсії, майстер-класи, проєкти, подорожі. Віка побачила Францію, Чехію, Словаччину, Швецію, подорожувала Україною. Кожна поїздка була маленьким відкриттям, кожна подія — кроком до дорослішання. Вона поверталася додому з очима, повними вражень, і я бачила, як ліцей розширює її світогляд, робить її сміливішою, мудрішою, відкритішою. Сьогодні, коли вона майже студентка, я відчуваю не лише гордість за свою дитину, а й велику вдячність. За роки турботи. За знання. За підтримку. За те, що поруч із нею були люди, які вірили в неї так само сильно, як і я. Ліцей став місцем, де Віка виросла не тільки як учениця, а як людина. І за це я щиро дякую всім, хто був частиною її шляху.

Іване, хочу щиро подякувати вам за заняття з Женею. Займаючись з вами, він подолав страх говорити англійською та став значно впевненішим у спілкуванні. Дякую за ваш час, терпіння й вклад у його навчання. Бажаю вам успіхів, вдячних учнів і всього найкращого!